Практика усвідомлення
Чому мені важко довіряти?
Можливо, Ви давно помічаєте одну річ.
Навіть коли поруч хороші люди...
усередині ніби живе настороженість.
Вам важко повністю відкритися.
Важко розповісти про свої почуття.
Важко попросити про допомогу.
Важко повірити словам.
Ніби всередині постійно звучить тихий голос:
«А раптом мене знову зрадять?»
Якщо ці слова відгукуються Вам, дозвольте собі зараз ненадовго зупинитися.
Не для того, щоб змусити себе довіряти.
А щоб зрозуміти, чому це стало таким важким.
Заплющте очі.
Зробіть кілька спокійних вдихів.
Відчуйте своє тіло.
Де зараз живе ця настороженість?
У грудях?
У животі?
У шиї?
У плечах?
Чи відчуваєте Ви, ніби тіло весь час чекає, що може статися щось неприємне?
Просто спостерігайте.
А тепер чесно запитайте себе.
Коли я вперше зрозуміла, що довіряти небезпечно?
Не поспішайте.
Можливо, відповідь прийде не словами.
А образом.
Спогадом.
Відчуттям.
Можливо...
Колись Вас не почули.
Не захистили.
Зрадили.
Обманули.
Знецінили.
Покинули.
І тоді всередині народилося рішення:
«Більше я так не відкриватимуся.»
Можливо, саме тоді недовіра стала не Вашим характером.
А Вашим способом захистити себе.
А тепер чесно скажіть собі.
Скільки років я живу із цим захистом?
Чи допомагає він мені сьогодні?
Чи, навпаки, заважає будувати близькі стосунки?
Чи не відштовхую я людей ще до того, як вони встигли зробити мені боляче?
Якою ціною я вже заплатила за свою недовіру?
Скільки теплих стосунків так і не народилося?
Скільки підтримки я не дозволила собі прийняти?
Скільки разів залишалася наодинці лише тому, що боялася відкритися?
Якою ціною платить моє тіло?
Чи не живу я постійно в напрузі?
Чи не перевіряю інших без кінця?
Чи не шукаю прихованих мотивів навіть там, де їх немає?
Чи не виснажує мене це?
Якою ціною платить моє життя?
Чи відчуваю я справжню близькість?
Чи можу я бути собою поруч із кимось?
Чи знаю я, що таке спокій у стосунках?
Чи весь час живу між бажанням любити і страхом знову пережити біль?
І тепер поставте собі лише одне запитання.
**Якби сьогодні страх перестав керувати моєю довірою...**
**якою стала б я?**
Як би я почувалася поруч із близькими?
Як би будувала стосунки?
Що змінилося б у моєму житті?
А тепер подивіться на іншу картину.
Минуло п'ять років.
І нічого не змінилося.
Ви так само не довіряєте.
Так само тримаєте дистанцію.
Так само перевіряєте.
Так само боїтеся відкритися.
Подивіться уважно.
Що сталося з Вашими стосунками?
Що сталося з Вашим внутрішнім світом?
Що Ви втратили за ці роки?
Якщо Ви дочитали до цього місця…
Дякую Вам.
Сьогодні Ви, можливо, вперше подивилися не лише на свою недовіру.
А на той біль, який вона багато років захищала.
Іноді найважливіше усвідомлення приходить тоді, коли розумієш:
Я не народилася недовірливою.
**Колись мені стало дуже боляче, і я навчилася захищати своє серце.**
Але, можливо, те, що колись допомогло вижити...
сьогодні вже не дозволяє по-справжньому жити.
І якщо зараз усередині тихо прозвучали слова:
«Я більше не хочу жити в постійній настороженості.»
Можливо, саме сьогодні Ви зробили свій перший крок до змін.
Якщо одного дня Ви відчуєте, що готові не лише побачити свій стан, а й зрозуміти його справжню причину, я буду рада пройти цей шлях разом із Вами.
