Нікому не можна довіряти
Можливо, ви не говорите цього вголос.
У вас є партнери, співробітники, близькі люди.
Але коли йдеться про щось справді важливе, всередині з'являється:
«Краще я сама».
Бо якщо покластися на іншого — з'являється ризик.
Як може звучати це переконання
«Людей треба перевіряти».
«Пообіцяти можуть усі».
«Я вже довіряла».
«Ніхто не зробить так, як треба».
«Розраховувати потрібно тільки на себе».
Звідки воно може братися?
Недовіра рідко виникає просто так.
Можливо, вас справді підводили.
Обіцяли й не робили.
Ви відкривалися — і отримували біль.
Просили — і залишалися без допомоги.
Тоді внутрішнє рішення:
«Більше я не залежатиму від інших»
може стати способом захистити себе.
Як це проявляється
Ви можете чудово взаємодіяти з людьми, але:
— перевіряєте;
— залишаєте найважливіше собі;
— рідко просите допомоги;
— напружуєтесь, коли ситуація залежить не від вас;
— важко передаєте контроль;
— не дозволяєте собі по-справжньому спертися на іншу людину.
Якою може бути ціна?
Недовіра справді захищає від частини розчарувань.
Але разом із ними вона може забрати можливість мати опору.
І тоді поруч можуть бути люди, але всередині залишається:
«Усе одно я одна».
Запитайте себе
Що саме я боюся пережити ще раз, якщо комусь довірюся?
І:
Я не довіряю конкретним людям — чи я вже давно живу за правилом, що довіряти небезпечно?
Це дві зовсім різні речі.
Інший погляд
Довіра не означає сліпо покладатися на всіх.
Зріла довіра залишає вам здатність бачити ризики, встановлювати межі й обирати людей.
Нове правило може звучати:
«Я можу довіряти вибірково і залишатися в безпеці».
.
